Lydia Davis відомі цитати

Робіть те, що вам хочеться, і не хвилюйтеся, якщо це здасться вам трохи дивним або не відповідає вимогам ринку.

Майже щоранку одна жінка з нашої громади вибігає зі свого будинку з білим обличчям і в махаючому пальто. Вона кричить: "терміново, терміново!"- і хто-небудь з нас підбігає до неї і обіймає, поки її страхи не вщухають. Ми знаємо, що вона все це вигадує; насправді з нею нічого не сталося. Але ми розуміємо, тому що навряд чи знайдеться хтось із нас, кого б у якийсь момент не спонукали робити саме так, як вона вчинила, і кожного разу нам потрібні були всі наші сили і навіть сили наших друзів та сімей, щоб змусити нас мовчати.

Ти знаєш, що біль-це частина всього процесу. І тоді ви не можете сказати, що задоволення було більшим, ніж біль, і саме тому ви зробили б це знову. Це не має нічого спільного з цим. Ви не можете виміряти це, тому що біль приходить пізніше і триває довше. Отже, питання в тому, чому цей біль не змушує вас сказати: "Я не буду робити цього знову"? Коли біль настільки сильний, Що ти повинен це сказати, але не кажеш.

Якщо вам щось спало на думку, зробіть це. Багато людей часто думають: "я хотів би зробити те чи інше.

Як і тропічний шторм, я також можу одного дня стати... більш організованим.

Я знаходжу викладання - мені це подобається, але я вважаю, що просто зайти в клас і зіткнутися з учнями дуже важко.

Якби я писав про вченого чи складнішу людину, я б більше використовував латинську лексику, але я вважаю, що англосаксонська мова є мовою емоцій.

Семюел Джонсон обурений тим, що в Шотландії так мало дерев.

перекладач, свого роду акробат-одинак, заплутується в лабіринті парадоксів або підіймається на піраміду залежних пропозицій і змушений винаходити спосіб спуститися з неї на своїй рідній мові.

У певному сенсі текст і перекладач вступають у боротьбу - "я напав на це речення, воно чинило опір мені, я напав на інше, воно уникло мене" - боротьба, в якій, як не дивно, коли перекладач виграє, текст теж виграє...

На роботі я весь день намагаюся не думати про те, що чекає мене попереду, але це коштує мені таких зусиль, що на роботу нічого не залишається. Я так погано справляюся з телефонними дзвінками, що через деякий час оператор комутатора відмовляється підключати мене. Тож мені краще сказати собі:"Давай, почисти срібний посуд до блиску, а потім розклади його на сервант і закінчи це". Тому що я подумки полірую його цілий день - це те, що мене мучить (і не очищає срібло).

У той момент, коли досягнута межа, коли попереду немає нічого, крім темряви: щось приходить на допомогу, але це нереально. З іншого боку, все це схоже на божевілля: божевільна людина, якій ніщо реальне не допомогло виплутатися з біди, починає довіряти тому, що нереально, тому що це допомагає йому, і він потребує цього, тому що реальні речі як і раніше не допомагають йому.

У всіх нас в голові постійно крутиться розповідь, який ми вимовляємо вголос, якщо друг задає питання. Ця історія здається мені цілком природною. Ми також зберігаємо уривки діалогів. Зазвичай в нашій пам'яті немає цілих сцен з діалогами. Тож, мабуть, я хочу сказати, що мені подобається працювати з тим, що персонаж, швидше за все, запам'ятає, з більш внутрішнього простору.

Ми відчуваємо близькість до певного мислителя, тому що ми згодні з ним; або тому, що він показує нам, про що ми вже думали; або тому, що він показує нам у більш чіткій формі, про що ми вже думали; або тому, що він показує нам, про що ми тільки збиралися подумати; або про те, що ми хотіли б зробити раніше. або подумали б пізніше; або про що ми подумали б набагато пізніше, якби не прочитали це зараз; або про що ми, мабуть, подумали б, але ніколи б не подумали, якби не прочитали це зараз; або про що ми хотіли б подумати, але ніколи б не подумали якби ми не прочитали це зараз.

Перекладач ... Своєрідний Ізгой, Привид у світі літератури, що відтворює в іншій формі щось вже створене, створює і не створює, пише слова, які є його власними і не його власними, пише твір, що не є для нього оригінальним, складає з граничною працею і не усвідомлює своєї праці або того факту, що твір дійсно є його творчістю. його власний.

Часто людям не спадає на думку, що існує безліч варіантів перекладу одного тексту або що переклад може бути поганим, дуже поганим і не відповідати оригіналу.

Я думаю, що ретельна робота, яку я виконую як перекладач, окупається в моїх роботах-я завжди шукаю безліч способів висловити свої думки.

Я ніколи не бачу снів по-французьки, але деякі французькі слова здаються мені кращими або смішнішими, ніж англійські - наприклад, "pois chishes" для позначення нуту!

Але цікаво, як ви можете бачити, що ідея абсолютно вірна і правильна, і все ж недостатньо глибоко вірити в неї, щоб діяти відповідно до неї.

Чому вам не подобаються страви, які я люблю?"іноді запитує він. "Чому вам не подобаються страви, які я готую?"Я відповідаю.

Мистецтво знаходиться не в якомусь віддаленому місці.

Я можу довго говорити тільки тоді, коли мова йде про щось нудне.

Тож питання насправді полягає в тому, чому цей біль не змушує вас сказати: "я більше цього не буду"? Коли біль настільки сильний, Що ти повинен це сказати, але не робиш цього.

Здавалося, було три варіанти: відмовитися від спроб полюбити когось, перестати бути егоїстом або навчитися любити людину, продовжуючи залишатися егоїстом.

Мені ніхто не дзвонить. Я не можу перевірити автовідповідач, тому що весь цей час був тут. Якщо я вийду, хтось може зателефонувати, поки мене не буде. Тоді я можу перевірити автовідповідач, коли повернусь.

Уважно спостерігати за світом, багато і часто писати, при необхідності за розкладом, часто користуватися словником, Шукати походження слів, уважно аналізувати творчість письменників, якими ви захоплюєтеся, читати не тільки сучасників, а й письменників минулого, вивчити хоча б одну іноземну мову, щоб жити цікавим життям поза письменницької діяльності.

Може бути, правда і не має значення, але я хочу знати її хоча б для того, щоб прийти до якихось висновків з таких питань, як: сердиться він на мене чи ні; якщо сердиться, то наскільки; любить він мене як і раніше чи ні; якщо любить, то наскільки сильно любить він мене чи ні; наскільки сильно; наскільки він здатний обдурити мене в процесі і після процесу, розповідаючи про це.

Я виглядала як жінка в окулярах, але я мріяла вести зовсім інше життя, життя жінки, яка не носила б окулярів, такої жінки, яку я час від часу бачила здалеку в барі.

Серце плаче. Розум намагається допомогти серцю. Розум знову говорить серцю, як це буває: ти втратиш тих, кого любиш. Вони всі підуть. Але коли-небудь зникне навіть земля. Тоді серцю стане легше. Але слова розуму недовго залишаються у вухах серця. Серцю все це в новинку. Я хочу їх повернути, каже серце. Голова-це все, що є у серця. Допоможи, голова. Допоможи серцю.

На даний момент я просто не зацікавлений у створенні розповідних сцен між персонажами.

Іноді мої історії більше схожі на вірші чи роздуми, але часто в них є хоча б трохи розповіді.

Я почав писати історії, що складаються з одного речення, коли перекладав "шлях Свана". На це були дві причини. У мене майже не було часу писати самому, але я не хотів зупинятися. І це була реакція на дуже довгі пропозиції Пруста.

Я б точно рекомендував вам знайти" денну роботу", яка Вам подобається - не сподівайтесь, що Ви заробляєте гроші на письмі!

Я бачу інтерес до написання статей для Twitter. Хоча видавці все ще люблять цей роман, А люди все ще люблять занурюватися в нього, дуже швидка форма приваблива через темп життя.

По суті, я з тих людей, які бояться сцени. Я ніби крадусь у аудиторію. Я теж не любитель розповідати анекдоти, хоча мені часто хотілося б їм бути.

Я не сильно скорочую. Я записую початок розповіді в блокнот, і воно виходить дуже схожим на те, яким воно буде в кінці. У цьому немає особливої продуманості.