Catullus відомі цитати

Важко відмовитися від щирої пристрасті.

Краще горобець, живий чи мертвий, ніж взагалі ніякого пташиного співу.

Я ненавиджу і люблю. Можливо, ви запитаєте, як таке може бути? Я не знаю, але я відчуваю цю муку.

Клятви, які жінка дає своєму коханому, годяться тільки для того, щоб бути написаними в повітрі або на швидко проноситься потоці.

Ми не бачимо власних спин.

Те, що жінка говорить своєму коханому, має бути написано на повітрі або на швидкій воді. [Лат. Mulier cupido quod dicit amanti, щоб швидко написати повідомлення про воду.]

Який зараз йде тим темним шляхом, з якого, як кажуть, ніхто не повертається. [Лат., Нехай це буде для нього похмурою ілюзією, і ніхто не зможе повернути його назад.]

Я ненавиджу і люблю. Можливо, ви запитаєте, чому я це роблю. Я не знаю, але відчуваю, що роблю, і це мучить мене. [Лат. "Той самий". Насправді, фортаса вимагає. Нескінченно, так сильно відчувається і болісно.]

Немає нічого дурнішого дурного сміху.

Немає нічого дурнішого, ніж дурний сміх. Малюю недоречно, тому що недоречно те, що є

Кому Я подарую свою нову витончену книжечку? Скажи спасибі за нову наклеп?

Перестаньте бажати заслужити чиюсь подяку або думати, що хтось може стати вдячним.

Немає нічого дурнішого дурного сміху.

Брат, Здрастуй і прощай. Брате, прощай у долині

Важко раптово розлучитися з давньою любов'ю. Важко прожити довге життя без любові

Давай жити, моя Лесбія, і будемо любити. Хай живе моя Лесбія, моя любов!

Відмовтеся від бажання заслужити будь-яку подяку від кого б то не було або від думки, що хтось може бути вдячний.

Тепер весна повертає запашне тепло, тепер солодкий вітерець зефіру заспокоює лють рівнодення неба.

Змішування всього правильного і неправильного в дикій люті відвернуло від нас прихильність богів.

У кожного є свої недоліки, але ми не бачимо гаманця за своєю спиною.

Горобець моєї пані мертвий, горобець, який так радував мою пані

Те, що жінка говорить пристрасному коханцеві, напиши на проточній воді, напиши на повітрі.

Подаруй мені тисячу поцілунків, потім сто, потім ще тисячу.

Богоподібний чоловік, який сидить поруч з нею, який спостерігає і ловить цей сміх, який (тихо) розриває мене на частини: кожен раз, коли я бачу її, від мене нічого не залишається...

Я ненавиджу і люблю. І чому, можливо, ви запитаєте. Я не знаю, але я відчуваю, і я мучуся.

Я ненавиджу і люблю. І якщо ти запитаєш мене як, я не знаю: я тільки відчуваю це, і я розриваюся надвоє.

Так і дівчина, поки вона залишається недоторканою, залишається дорогою самій собі; але коли вона втрачає свій цнотливий квітка разом з заплямованим тілом, вона не залишається ні милою для хлопчиків, ні дорогою для дівчаток.

Я пишу про юність, про любов і завдяки цьому отримую можливість оспівувати чисте розпуста.

Мій розум впав так низько, Клавдія, через тебе, і так сильно зруйнувався через тебе, що я не зміг би полюбити тебе, навіть якби ти була найкращою з жінок, або перестати любити тебе, що б ти не робила.

О, це століття! Як він несмачний і невихований!

Геть, вода, що губить вино!