-
З чийогось будинку лунають звуки нефритової флейти, які розносяться по весняному вітру, що наповнює Ло-ян. Якщо сьогодні ввечері ми почуємо пісню, що співає під тріском верби, хто може не тужити за домашніми садами?
-
Від стін Байді, що піднімаються в променях яскравого світанку, до Цзянліна, де настає ніч, триста миль, але мавпи як і раніше кличуть мене на човен на обох берегах, за десять тисяч гір звідси.
-
Всі птахи злетіли і полетіли; Самотня хмара неквапливо пропливає повз. Ми ніколи не втомимося дивитися один на одного - тільки гора і я.
-
А тепер давай ми з тобою купимо вина сьогодні! Чому ти кажеш, що у нас немає грошей? Мій кінь, прикрашений плямами п'яти кольорів, Моя шуба коштує тисячу золотих, я дістану їх і покличу Свого хлопчика, щоб він обміняв їх на солодке вино. І разом з вами двома дозвольте мені забути печаль десяти тисяч століть!
-
Світ схожий на величезний порожній сон. Навіщо людині витрачати своє життя даремно?
-
Щоб омити наші душі від вікових печалей, ми осушили сотню глечиків вина.Це була чудова ніч.... При ясному місячному світлі нам не хотілося лягати спати, але врешті-решт сп'яніння здолало нас; і ми вляглися на порожній горі, підставивши землю подушці, а велике небо-ковдрі
-
Я схиляюся в пошані перед білою хмарою.
-
Ти питаєш, чому я оселився в гірському лісі, а я посміхаюся і мовчу, і навіть моя душа залишається спокійною: вона живе в іншому світі, який нікому не належить. Цвітуть персикові дерева, тече вода.
-
Осіннє повітря чисте, Осіння місяць світить яскраво. Опале листя збираються і розлітаються, галка сідає навпочіпки і починає все спочатку. Ми думаємо один про одного - коли ж ми зустрінемося? У цю годину, в цю ніч мої почуття важкі.
-
Ведмеді і дракони, що вирують в горах і на річках, лякають ліси і змушують тремтіти вершини. Хмари темніють від дощу, потоки води бліднуть від туману. Боги грому і блискавки стрясають все навколо.
-
Небо високе, Земля широка. Між ними витає моя гірка печаль.
-
Назавжди, і завжди, і на віки віків
-
Під квітами, з глечиком вина, друзів під рукою не було, тому я наливав на самоті; я підняв свою чашку, запрошуючи місяць, повернувся до своєї тіні, і нас стало троє.
-
Якщо життя-всього лише Сон, навіщо працювати безрезультатно?
-
Я обережно обмахуюся віялом з білого пір'я, сидячи в зеленому лісі в розкритій сорочці. Я знімаю шапку і вішаю її на Виступаючий камінь; вітерець з сосен обдуває мою непокриту голову.
-
Парні метелики вже пожовкли від серпня над травою в Західному саду; вони завдають мені болю. Я стаю старше.
-
Птахи зникли в небі, і тепер розсіюється остання хмара. Ми сидимо разом, гора і я, поки не залишається тільки гора.
-
Ти питаєш мене, чому я живу на зеленій горі; я посміхаюся і нічого не відповідаю, бо моє серце вільне від турбот. Як квітка персика тече вниз за течією і зникає в невідомості, у мене є особливий світ, якого немає у людей.
-
Тінь і освітлення в кожній долині різні.
