Edmund Clarence Stedman відомі цитати

Віра і радість - це висхідні сили пісні.

Поет-творець, а не іконоборець, і ніколи не буде покірно намагатися висловити прозою те, що можна висловити тільки в пісні.

Поет, який не шанує своє мистецтво і не вірить у його суверенність, народжений не для того, щоб носити пурпур.

Прогрес приходить шляхом експериментів, а це походить від нудьги, яка призводить до подорожей, війн, революцій і, очевидно, до змін у мистецтві вираження; це волає до уяви і є годувальницею винаходу, матір'ю якого ми називаємо необхідність.

Критик повинен прийняти те найкраще, що є в поета, і таким чином стати його кращим натхненником.

Перше завдання критика-провести відмінність між людьми, якими їх показує історія і їх твори, і ідеалами, які той чи інший автор змовився нав'язати своєму читачеві.

Уява ніколи не вмирає.

Ні, він не був таким шарлатаном-граф де Хобокен, карколомний, повний гасконця і бравади, а був справжнім, багатим доном Ратапланом, Санта-Клаусом де ла Маскавадо, сеньйором Грандіссімо Бастінадо! Він орендував половину Гавани і весь Матансас, і Санта-Ана, яким би багатим він не був, навряд чи міг зрівнятися з тими золотими копальнями, якими володів наш кубинець.

Музика змахує вічними жезлами, Чарівниця душ смертних!

На ранковому небі ні хмарки, над річкою стелиться туман, хто сказав, що життя і Любов можуть померти в цьому північному сяйві? За кожним поворотом горять клени, перепілки посвистують на волі, куріпки скрекочуть, а покриті інеєм ягоди падають для нас з тобою. Хо! Хілл-хо! Привіт, О! Хілл-хо! Ясним Жовтневим ранком.

Але кожен людський шлях веде до Бога; Він тримає міріади ниток, більш тонких, ніж золото, і міцних, як святі бажання, з тонким напругою тягнуть нас вгору, до себе.

Я піднімаю своє крило над хмарами, щоб почути дзвін небесних дзвонів; частина їхньої музики, незважаючи на те, що мої битви шалені, я приношу на Землю; тоді дозволь мені парити і співати!

Про свіжосвітлий Світанок! безсмертне життя! О земні заручини, солодкі та справжні!

Виснажливі серпневі дні тягнуться довго; Сарана співає жалібну пісню, худоба пропускає поклик свого господаря, коли бачить, як падають тіні заходу сонця.

Війна! війна! війна! Небеса допомагають правим! Боже, направляй руку героя в цій страшній битві! Боже, пішли жінкам сон довгої-довгої ночі, коли грудей, на силу яких вони спиралися, більше не будуть здійматися.

Поет повинен співати для свого народу.

І ось, коли я дивлюся на вас, переді мною постає ставний чоловік, створений за образом і подобою вашої великої долоні: тип, який природа створює тільки раз в житті.

Дайте нам людину Божу, народжену для того, щоб керувати своїми ближніми; таку, чия слава не купується і не продається одним розчерком пера політика. Дайте нам людину з десяти тисяч, здатну діяти так само добре, як і планувати; Дайте нам заклик до згуртування, а потім, Авраам Лінкольн, дайте нам людину.

Чи є більш рідкісна істота, чи є більш справедлива сфера, де сильні не залишаються непоміченими, а урожай не вичерпується; де, перш ніж закінчаться пори року, вони принесуть належну віддачу; де світильники знань розпалюються, поки полум'я юності ще горить?

Природні емоції-це душа поезії, як мелодія-музики; одні й ті ж недоліки породжуються надмірним вивченням обох видів мистецтва; як поетові, так і композитору не вистачає щирості, непереборного пориву.

Чоловіки-егоїсти, і не всі терпимо ставляться до індивідуальності однієї людини; вони не завжди вважають дружбу кращою.

Гідність, відвага, честь - ось що дійсно є вашим джерелом існування і правом за народженням.

Поезія-це мистецтво, причому головне з усіх образотворчих мистецтв; нею найлегше займатися, але найважче досягти справжньої досконалості.

Так, удача є у всьому, і ні в чому більше, ніж у тому, що ти народився в потрібний час.

Нехай дмуть вітри! у мені вирує ще більш лютий шторм! що може приборкати цю похмуру бурю? Я повинен плисти туди, о, куди, хто може сказати!

У науки є тільки один спосіб - нічого не втрачати з того, що вона придбала.

Погляньте на цей зліпок і дізнайтеся, яка рука тримала в своїх руках цілу націю; завдяки цьому німому свідку ви зрозумієте, яким був Лінкольн - якою видатною людиною.

Чи йдуть в ногу твої серце і розум? Коли згасає давня любов, коли морози гасять вогонь? Чи можуть її вугілля тліти під цим холодним грудневим снігом?

Куди летиш, синя пташка, куди летиш? Вітер холодний, але в височині неба Ти все ще можеш розрізнити колір свого крила, відтінок травня. Очеретянка, навіщо поспішати, твій Південний політ? ах, та й ти теж, чия пісня першою повідала нам про весну? Куди йдеш?

На жаль, з волі якоїсь грубої долі наші життя, подібно кораблям в море, на мить зустрічаються, а потім назавжди розлучаються на своїх флотських курсах.

Генію не потрібна особлива мова; він використовує по-новому будь-яку мову, яку знаходить.

Мода-це сила мистецтва, через яку важко відрізнити тимчасове від міцного.