Marilyn Hacker відомі цитати

Я прожив у квартирі-студії, яку купив, чотири роки, перш ніж придбати її в 1989 році, тому я вже жив у ній. Я почав жити там у 1985 році, тому з тих пір у мене залишилися однакові адреса та номер телефону.

Якщо ви викладаєте в групі аспірантів, то навряд чи зможете подружитися з кимось із них. Я не маю на увазі нічого еротичного, просто дружбу.

Я з дитинства завзятий читач літературних журналів. Відкриття трапляються завжди. Ти сидиш у своєму м'якому кріслі і читаєш; ти усвідомлюєш, що чотири рази прочитав історію чи групу віршів, і ти розумієш, що так, я хочу піти далі з цим письменником.

Як вчитель, ви більш-менш зобов'язані приділяти однакову увагу всьому. Це може вас втомити.

Іноді ми отримували - і я читав-200 рукописів на тиждень. Деякі з них були чудовими, деякі - жахливими, більшість - посередніми. Це було схоже на подарунки від доброї і злий фей.

Спільнота означає, що люди проводять тут час разом, але я не думаю, що це насправді так.

Я не знаю, чи повинен вірш допомагати чомусь розвиватися. Я думаю, воно існує саме по собі, заради того, що читач знаходить в ньому.

Я не думаю, що це випадково, що мене вперше привернули переклади двох французьких поетес.

Я намагаюся писати щодня. Тут у мене це виходить набагато краще, ніж коли я викладаю. Я завжди переписую, як правило, досить швидко, тобто спочатку ескізи, потім відкладаю їх на 24 години, а потім додаю чернетки.

Мені цікаво, що це означає для американської літературної культури та її передачі, коли я думаю про кількість американських поетів, які заробляють на життя викладанням літературної творчості в університетах. Зрештою я і сам цим зайнявся.

Я пристрастився до електронної пошти, але крім цього є практичні речі - можливість придбати книгу в Інтернеті, яку ви не можете знайти в місцевій книгарні. Це може стати рятівним колом, якщо ви живете далеко від джерел.

Моїй матері сказали, що вона не може вступити до медичної школи, бо вона жінка та єврейка. Тому вона стала вчителькою в системі державних шкіл Нью-Йорка.

Париж-чудове місто. Не можу сказати, що я належу до виключно англомовної спільноти.

Здається, поезія була усунена як літературний жанр і замінена чимось на зразок духовної аеробіки-ніхто не повинен її читати, але кожен може це зробити.

Жінки люблять хвору дитину або здорову тварину; чоловік, який є і тим, і іншим, дратує їх, як інкубатор.

Ти добре любив те,від чого так скоро пішов? Повертайся додому, уклади мене в свої обійми і забери цю біль в животі, головний біль, страждання в серці. Ніколи я не був так ситий, ніколи не був так сильно обділений. Зимові вечори темніють за вікном. Жодна робота не змусить тебе, де б ти не був, обернутися вдень або прокинутися вночі до мене. Єдиний подарунок, який я можу зберегти або подарувати, - це те, що я плакав, оплакуючи втрачені можливості, втрату молодості, всіх, кого я любив, хто насправді помер. Я випив наш єдиний рік, як розсіл замість меду, з сезонів вашого язика.

Існує спосіб, за допомогою якого всі письмові роботи пов'язані між собою. Наприклад, при вивченні другої мови практикум може допомогти учням краще використовувати набутий словниковий запас.

Неоднозначність мови, як з точки зору лексики, так і з точки зору синтаксису, заворожує: наскільки важлива конотація, що втрачається і що набувається при мовному переході.

Жінка-поетеса повинна бути або безстатевою, самітницької ексцентричкою, якій нічого сказати конкретно жінкам, або блискучою, трагічною, замученої самогубцем.

Гарне письмо дає енергію, про що б воно не було.

Хто буде вибирати, в якій битві вона переможе?

я поперемінно то геніальний, то дурний - і не сплю: ліжко - це просто болото, в якому можна кататися.

Ти добре любив те, що так скоро кинув? Повертайся додому, уклади мене в свої обійми і забери цю біль в животі, головний біль, страждання в серці.

Ти трапився зі мною. Ти був так глибоко всередині, як ніколи не був я. ти був всередині мене, як мій пульс.

Є щось дуже приємне в тому, щоб бути в центрі чогось.

Кожен думає, що напише одну книгу віршів або один роман.

З окремих віршів деякі більш ліричні, а деякі більш описові або наративні. Кожен вірш фіксується в одному моменті. Усі ці моменти, написані чи прочитані разом, набувають руху та архітектури розповіді.

Я відчув зцілення завдяки поезії інших авторів, але я ні за що не сяду писати в надії, що вірш матиме цілющий потенціал. Якщо я це зроблю, я напишу поганий вірш.

Я почав надсилати свої роботи до журналів, коли мені було 26 років, і це було лише питанням, коли я наберуся сміливості. В основному це були журнали, які я читав протягом попередніх шести-семи років.

Враховуючи девальвацію літератури та вивчення іноземних мов як таких у Сполучених Штатах, а також переважання теорії над текстом у літературознавстві в аспірантурі, програми творчого письма забезпечують насиченість курсів літератури.

Очевидно, що як тільки студент перестає бути студентом, можливості взаємин розширюються.

Я працював на найрізноманітніших роботах, в основному редагував рекламні ролики.

З нашими шрамами або незважаючи на них, ми залишаємося в живих.

Зв'язок між звуком і синтаксисом створює своєрідну музичну напругу в мові, яка мене цікавить.

Такого феномену, як університетські програми творчого письма, у Франції не існує. Сама ідея розглядається як новинка або дивина.

Задоволення, яке я отримую від письма, змушує мене зацікавитися написанням вірша. Це не твердження про те, що, на мою думку, повинен робити хтось інший. Для мене це цікаве протиріччя між внутрішнім і зовнішнім.

Можливо, перш за все, це завдання взяти те, що я знаходжу як читач, і перетворити це на вірш, який, перш за все, повинен бути правдоподібним віршем англійською мовою.

Переклад змушує мене поглянути на те, як вірш складається по-іншому, без особистого внеску в вірш, який я пишу сам, але настільки ж технічно ретельно.

Зокрема, коли ви перекладаєте поезію, ви зобов'язані звертати увагу на те, як автор, з яким ви працюєте, з'єднує слова, речення, словосполучення, на потрійну напругу між віршованим рядком, синтаксисом та реченням.

Переклад-це цікавий спосіб долучитися і до поезії, і до мови, якою я живу більшу частину часу. Я думаю, що ці два способи підживлюють один одного.

Я думаю, що в тому, щоб приїхати в місто на роботу, є щось таке, що змушує тебе по-іншому ставитися до нього.