Wallace Stevens відомі цитати

Уява-це одна з сил природи.

Шлях в цьому світі знайти важче, ніж шлях за його межі.

Найпрекрасніше, що є на світі, - це, звичайно, сам світ.

Літня ніч схожа на досконалість думки.

Природа людини подібна воді. Вона приймає форму свого судини.

Єдиний імператор-це імператор морозива.

Ми живемо в старому сонячному хаосі.

Я подумав про те, як сильно ми закинули Землю, в тому сенсі, що виключили її зі своїх думок. Лише деякі замислюються про її фізичної величезності, про її грубої неосяжності. Вона як і раніше являє собою розрізнене Чудовисько, повне усамітнення, пусток, нетрів. Він як і раніше затьмарює, лякає, тисне. Річки все ще ревуть, гори все ще руйнуються, вітри все ще струшують землю. Людина-це місто. Його сади, городи і ниви - це просто недоїдки. Однак якимось чином йому вдалося приховати обличчя велетня зі своїх вікон. Але велетень, проте, там.

Читач ставав книгою, а літня ніч була подібна свідомому суті книги.

Точність спостереження еквівалентна точності мислення.

Ми говоримо, що Бог і уява єдині... Як високо ця найвища Свічка освітлює темряву.

Можливо, правда залежить від прогулянки навколо озера.

Все важко; якби це було не так, життя, ПОЕЗІЯ ТА все інше були б нудними.

Смерть-мати краси. Тільки тлінне може бути прекрасним, ось чому нас не чіпають штучні квіти.

Не завжди легко зрозуміти різницю між роздумами та поглядом у вікно.

Уява втрачає життєву силу, коли перестає прив'язуватися до реального. Коли він прив'язується до нереального і посилює нереальне, хоча його перший ефект може бути надзвичайним, цей ефект є максимальним ефектом, який він коли-небудь матиме.

Недосконале-це наш рай.

Я все ще відчуваю потребу в якомусь вічному блаженстві.

Річка тече. Дрозд, мабуть, летить.

Не кожен день світ складається у вірш.

Уявлення штучні. Сприйняття важливо.

Люди в світі, предмети в ньому і світ в цілому не є абсолютними речами, а, навпаки, є явищами сприйняття... Якби ми всі були схожі: якби ми були мільйонами людей, які вимовляли "до", "ре", "мі" в унісон, одного поета було б достатньо... Але ми не самотні, і все це постійно потребує роз'яснення, тому що в міру того, як люди живуть і вмирають, кожен з них сприймає життя і смерть сам по собі, і в основному сам по собі, розвивається цікавість до сприйняття інших. Це те, що дозволяє продовжувати говорити нове про старі речі.

Філософ доводить, що філософ існує. Поет просто насолоджується існуванням.

Нью-Йорк-це поле невблаганних і суперечливих інтересів, безсумнівно, захоплююче, але жахливо нереальне. Всі дивляться один на одного, дурна натовп, що ходить по дзеркалах.

Світ навколо нас був би безлюдним, якби не світ всередині нас.

Саме невідоме збуджує запал вчених, які, якби знали тільки відоме, померли б від нудьги.

У поезії Ви повинні любити слова, ідеї, образи і ритми з усією вашою здатністю любити що-небудь взагалі.

Бог або є в мені, або його немає взагалі.

Бідна, мила, дурненька Весна, яка готує свій щорічний сюрприз!

Поет-це жрець невидимого.

Вони сказали:"у вас синя гітара, / ви не граєте на ній так, як вона є". / Чоловік відповів:"на синій гітарі все змінюється так, як воно є".

Поет дивиться на світ так, як чоловік дивиться на жінку.

Для будь-якої оригінальності необхідно мати сміливість бути любителем.

Уява-це влада людини над природою.

Такого поняття, як життя, не існує, і якщо воно є, воно швидше, ніж погода, швидше, ніж будь-який персонаж. Це більше, ніж будь-яка сцена: гільйотини або будь-якого іншого ефектного повішення.

Може трапитися так, що у неосвіченого людини, що залишився на самоті, є хоч якийсь шанс пов'язати своє життя з чуттєвої, перловою дружиною, з життям, яка відливає навіть найхолоднішою бронзою.

Фромаж, кава, коньяк - і ніяких богів.

Метафора створює нову реальність, порівняно з якою оригінал здається нереальним.

Цей час б'ється в грудях, і цей час б'ється об розум, мовчазний і гордий, розум, який знає, що він зруйнований часом.

Стара коричнева курка і старе блакитне небо, між ними ми живемо і вмираємо, як зламане колесо на пагорбі.

У європейській думці в цілому, на відміну від американської, енергійність, життєвість і оригінальність виражаються легко і професійно. Американець, з іншого боку, висловлюється з ентузіазмом любителя. Європеєць дає відчуття розмаху, огляду, уваги. Американець-це напружено, сенсаційно. Одне з них - художнє золото, інше-злитки.

Розум-це велика поема зими, людина, яка, щоб знайти те, чого йому буде достатньо, руйнує романтичні житла з троянд і льоду....

Бог милостивий до деяких дуже незвичайних людей.

Все прекрасно, якщо ти так говориш.

Саме мова бідності приваблює нас найбільше. Вона старше, ніж найдавніша мова Риму. У цьому трагічний акцент сцени.

Скажи Ікс, що мова-це не бруд, а очищене мовчання. Ця тиша стає ще бруднішою.

Що є в житті, крім власних ідей, хорошого повітря, хорошого друга, що є в житті?

Це сплетений розум, розум, який був напружений і скуйовджений безладним громом і розбитим сонцем.

Розум менше, ніж око.

Найсмішніші філософи і роздумувачі, їх спогади - це мова хмар.