-
Космічний час однаковий для всіх, але людський час у кожної людини різний. Час тече однаково для всіх людей; кожна людина тече в часі по-своєму.
-
Справжня радість місячної ночі-це те, чого ми більше не розуміємо. Тільки стародавні люди, коли ще не було світла, могли зрозуміти справжню радість місячної ночі.
-
Праця, в яку серце вклало всю свою любов, - де воно скаже своє слово, щоб схвилювати і надихнути, і коли?
-
В глибині дзеркала пропливав вечірній пейзаж, дзеркало і відображені в ньому фігури, як Кінокадри, накладалися одна на іншу. Фігури і фон були ніяк не пов'язані, і все ж фігури, прозорі і невловимі, і фон, тьмяний в згущується темряві, зливалися в якийсь символічний світ, що не належить цьому світу. Особливо, коли світло в горах засвітило обличчя дівчини, і Сімамура відчув, як його груди піднялися від невимовної краси цього видовища.
-
Дорога була обмерзлою. Село притихло під холодним небом. Комако підібрала поділ кімоно і заправила його під Обі. Місяць сяяв, як клинок, вмерзлий в блакитний лід.
-
Жінка мовчала, опустивши очі в підлогу. Сімамура вже зрозумів, що лише демонструє свою чоловічу безсоромність, і все ж здавалося цілком імовірним, що жінка знайома з цим недоліком і не повинна бути шокована ним. Він подивився на неї. Можливо, через густих вій, що обрамляли опущені очі, її обличчя здавалося теплим і чуттєвим. Вона злегка похитала головою, і на її обличчі знову з'явився слабкий рум'янець.
-
Поклади Свою душу мені на долоню, щоб я міг на неї дивитися, як на дорогоцінний кристал. Я окреслю це словами...
-
Це були слова, які виникли з нічого, але вони здавалися йому якимись значущими. Він пробурмотів їх знову.
-
Цікаво, який вік виходу на пенсію у сфері створення романів. День, коли ти помреш.
-
Краса Японії і Сходу зникла зі звичного шляху. Все стало наукою і регулюванням.
-
Навіть якщо у вас є розум Шукати в кущах, далеко від інших дітей, цвіркунів у світі не так вже й багато. Можливо, ви зустрінете дівчинку, схожу на коника, яку Ви приймаєте за цвіркуна-дзвіночка.І, нарешті, вашому затуманеному, пораненому серцю навіть справжній цвіркун-дзвіночок здасться коником. Якщо настане той день, коли тобі здасться, що світ повний тільки коників, мені буде шкода, що ти не зможеш згадати сьогоднішню гру світла, коли твоє ім'я було написано зеленим світлом твого прекрасного ліхтаря на грудях дівчини.
-
Люди відокремлені один від одного бетонними стінами, які перегороджують шлях до спілкування і любові. і природа зазнала поразки в ім'я розвитку.
-
Але на думку йому прийшло хайку Бусона:"я намагаюся забути цю старечу любов, холодний осінній злива". Морок тільки згущувався.
-
І мені нема на що скаржитися. Зрештою, тільки ми здатні по-справжньому любити
-
Уздовж узбережжя реве море, а в глибині країни ревуть гори - рев в центрі, схожий на віддалений гуркіт грому.
-
У божевільних немає віку. Якби ми з вами були божевільними, ми могли б бути набагато молодшими.
-
Через те, що ви не можете бачити його, Бог всюди.
-
Але в той момент, коли його потягнуло до неї, він відчув, як на нього нахлинула тиша, подібна голосу дощу. Він досить добре знав, що для неї це насправді не було марною тратою сил, але якимось чином остаточне рішення про те, що це так, мало ефект очищення існування жінки.
-
Поетеса, яка померла молодою від раку, сказала в одному зі своїх віршів, що безсонними ночами "ніч приносить їй жаб, чорних собак і трупи потопельників.
-
Можливо, невизначеність пішла мені на користь. Знаєте, у Токіо та Осаці це слово означає Дві різні речі. У Токіо воно означає дурість, але в Осаці говорять про невизначеність в живописі і в грі Го.
-
Зимова місяць стає супутницею, серце священика, зануреного в роздуми про релігію і філософії, там, в гірському залі, вступає в тонку гру і обмін з Місяцем; і саме про це співає поет.
-
Поїзд виїхав з довгого тунелю в снігову країну.
-
Повз пройшла дитина, катаючи металевий обруч, який видавав осінній звук.
-
Значить, біль проходить і не залишає сліду?**** Іноді ти навіть відчуваєш сентиментальність через це.
-
Дивно, як ми Рік за роком продовжуємо займатися одними і тими ж справами. Ми втомлюємося, нам стає нудно, і ми запитуємо, коли ж за нами прийдуть
-
Я вважаю, що навіть ненависть жінки - це свого роду любов.
-
Зараз, ще більше, ніж напередодні ввечері, він не міг згадати нікого, з ким можна було б її порівняти. Вона стала абсолютною, ні з чим не порівнянною. Вона стала рішенням і долею.
-
Сніг на далеких горах був м'яким і кремовим, немов підтягнутим легким серпанком.
-
Наша мова призначена насамперед для вираження людської доброти і краси.
-
Звук снігу, що падає на землю, ніби проникав глибоко в землю. Місяця не було. Зірки, яких було занадто багато, щоб бути справжніми, сяяли так яскраво, що здавалося, ніби вони падають зі швидкістю порожнечі. Коли зірки наближалися, небо все глибше і глибше занурювалося в нічний колір. Шари прикордонного шару, невідрізні один від одного, відкидали свою вагу на край зоряного неба, надаючи йому чорноту, досить глибоку і похмуру, щоб передати їх масу. Вся нічна сцена зливалася в ясну, спокійну гармонію.
-
Таємниця, якщо її зберігати, може бути приємною і втішною, але як тільки вона просочиться, вона може впасти на Вас з помстою.
-
Бачачи місяць, він стає місяцем, місяць, побачений ним, стає ним. Він занурюється в природу, стає єдиним цілим з природою. Світло" чистого серця " священика, що сидить в залі для медитації в передсвітанковій темряві, стає для світанкового місяця її власним світлом.
